Повсякчас тема запчастин на будь-якому виробництві була актуальною і болючою. Якщо за часів «совдепа» цей біль був зумовлений дефіцитом, тепер більших труднощів додає розмаїття обладнання. Крім побудованих в Україні, на наших підприємствах експлуатуються машини з Європи, Азії, Америки. Технології здійснили стрибок уперед. Обладнання все складніше. Запчастин все більше.
Анекдот до теми.
Інструкція слюсаря ковбасного цеху радянських часів:
- Якщо не крутиться те, що має крутитися, змастити солідолом.
- Якщо крутиться те, що не повинно крутитися, закріпити ізолєнтою.
Сучасне виробництво, велике чи мале, такі методи не рятують. Отже, згодом настає час ремонту і виникає потреба у запчастинах. І тут починається те, за що працівники відділу постачання хочуть отримувати велику зарплатню. Ініціатор замовлення (начальник цеху, механік, слюсар або навіть технолог) надає інформацію не завжди вичерпну для продавця запчастин. Наприклад, гальмівні кільця діаметром 12 мм до обладнання Handtmann можуть бути чотирьох типів в залежності від оболонки, що використовується: більш чи менш жорсткі, для їстівної або неїстівної оболонки.
Коли врешті-решт постачальник виробництва, бігаючи між замовником і продавцем, дійде порозуміння і довгоочікувана деталь потрапить у цех, не факт, що вона буде тим, що потрібно. Адже за час існування певної одиниці техніки інженери фірми-виробника могли внести зміни в конструкцію, переробивши деякі вузли, або замінивши постачальника пневматики, гідравліки тощо. Крім того, міг помилитися будь-хто з описаного ланцюга: замовник, постачальник, продавець і навіть виробник. Повернути запчастину – те ще задоволення, навіть якщо продавець на це погодиться. Бухгалтерське оформлення, додаткові транспортні витрати. Суттєвий додаток до існуючого хаосу. Зауважимо, що обладнання увесь цей час може простоювати і завдавати збитки. Тому багато хто з власників та керівників виробничих підприємств постають перед запитанням: ремонтувати стару одиницю обладнання чи купити нову, на яку зазвичай бракує коштів? Залишу це на їх розсуд, дозволю собі лише надати декілька порад тим, хто буде ремонтувати свою техніку.
Порада перша. Каталог – усьому голова.
Хочете зберегти час, сили та нерви? Забезпечте каталогами запчастин всю свою виробничу техніку. Увага! Каталог запчастин – це не інструкція по експлуатації, хоча деякі виробники обладнання об`єднують їх в одну книгу. Каталог запчастин дозволить Вам швидко, чітко замовити актуальну для Вас запчастину. Саме в каталозі запчастин «живуть» унікальні артикульні номери, які ідентифікують конкретну деталь чи вузол Вашого кутера, кліпсатора, ін`єктора тощо. Лише комбінація декількох цифр, іноді з літерами, а скільки в ній інформації про певну річ! Свого часу використання комбінації «0» та «1», сприяло створенню цифрових технологій, надало потужний поштовх науці і промисловості. Так само Ваші декілька цифр у вигляді артикульних номерів нададуть потужний поштовх Вашому замовленню. Вказавши артикульні номери у замовленні, Ви пришвидшите процес та виключите можливі подальші непорозуміння. Розраховувати на те, що продавець запчастин сам здогадається, знайде необхідну Вам деталь, адже «йому ж треба продати», «ми таке у вас вже купували», ризиковано. Людський фактор, конструктивні зміни техніки можуть призвести до помилок, наслідком яких будуть прикрі невиробничі витрати. Якщо Вам пощастило мати каталог запчастин в електронному вигляді, вважайте це ще одним кроком уперед на шляху ефективного власника або досвідченого техніка. Каталог у вигляді pdf- файлу (мається на увазі повноцінний файл, а не відскановані сторінки паперового каталогу) дозволяє швидко знайти скільки однакових підшипників стоїть на цій машині і де саме вони розташовані. Завдяки такому каталогу Вам простіше по артикульному номеру визначити приналежність сальника чи фільтра, що є на Вашому складі. Уніфікація машин дозволяє у випадку «авралу» запозичити вузол чи деталь з іншої одиниці техніки. Електронний каталог дасть відповідь про можливість такої заміни. Один з світових грандів харчового машинобудування австрійська фірма Laska на кожну одиницю сучасної техніки надає паперовий каталог а також його електронну версію на CD-диску. У разі, якщо паперовий каталог буде знищено, загублено, використано не за призначенням, його можна знову роздрукувати і користуватися. Навіть до вживаного обладнання порядні продавці обов`язково додадуть каталог запчастин, адже знають, як тяжко буде без цього технічного документу виробнику, коли прийде час ремонту.
Порада друга. Забезпеч собі склад.
Мати на складі підприємства певний запас запчастин, що швидко зношуються – не тільки мрія нормального механіка, але й потреба, зумовлена здоровим глуздом. Якщо передбачити поломку якогось вузла машини дуже складно, заміну ущільнень, пасів, фільтрів треба проводити регулярно під час періодичного технічного обслуговування техніки. Тримати такі деталі на складі – вкрай необхідна міра, бо сукупність факторів експлуатації інколи не дозволяє «дожити» машині до планового ремонту. Якщо не замінити сальник, можна доливати оливу. Недешево, але обладнання робить. Якщо не замінити фільтр, обладнання псується, але робить. А от якщо порвався пас – крутитися не буде, хоч ти гопки стань. Добре, якщо потрібна річ є на складі продавця. А якщо ні? Якщо продавець без передплати не відвантажує? Час іде. Продукт псується. Збитки, збитки, збитки. Зрозуміло, що бухгалтери та фінансисти проти накопичення на складі ТМЦ. Їх аргументи цілком справедливі, адже «заморожені кошти» економіку підприємства ще ніколи не поліпшували. Знайти той омріяний баланс, котрий дозволить мати необхідний резерв і водночас не втрачати фінансово, допоможе досвід. На кожному підприємстві є такий «самородок», людина-комп`ютер або аксакал, який пам`ятає, «як цей завод будувався». Такі люди надзвичайно цінні, бо багато хто з них без перебільшення здатен лише по шумам і стукам машини визначити її несправність. Напевне, це не так звана «чуйка», а саме досвід дозволяє їм своєчасно замовляти запчастини і правильно поповнювати склад. Але такі цінні кадри можуть звільнитися, захворіти або втратити мотивацію. Що тоді? Лишається покластися на суху мову цифр. Статистика. Методичне накопичення інформації щодо ремонтів та технічного обслуговування кожної одиниці техніки. Такий собі «бортовий журнал», який дозволить спрогнозувати знос або майбутню поломку, відстежити «гарантійний випадок». Справа клопітка і нудна, але вона того варта. Хто і у який спосіб буде здійснювати цю роботу – вирішувати керівнику підрозділу, звісно якщо він схоче привести до ладу цю справу.
Порада третя. Купуй оригінальне.
Цілком логічно не переплачувати гроші, купувати дешевше. На конкуренції побудовано ринкову економіку. Тендери дозволили подолати корупційну складову, але наштовхнулися на іншу проблему. Дешеві запчастини рідко бувають якісними. Можна створити ідеальний тендер, який передбачить усі якісні характеристики товару, але хто такі тендери бачив? Постулат «скупий платить двічі» ніхто не відміняв. Купуючи неоригінальне, приготуйтеся до несподіваних сюрпризів. Неоригінальна запчастина не завжди коректно стане на своє місце і не зрозуміло як себе поведе. Півбіди, якщо вона просто менше відпрацює. Гірше, якщо її поломка потягне за собою вихід з ладу інших дорогих запчастин. Наприклад, лопатки фаршевого насосу шприця-наповнювача німецької фірми Handtmann. Тиск в цьому вузлі може сягати 72 бар. Неоригінальна лопатка, якщо зламається, може пошкодити ротор, кришку, корпус фаршевого насосу, вакуумну пластину, а це вже зовсім інші гроші на ремонт. Не маю нічого проти вітчизняного виробника, більш того, бажаю їм успіху. Здебільшого вони – хороші люди. Створюють робочі місця, сплачують податки до бюджету, допомагаючи будувати нашу вільну і незалежну Україну. Але, при всій моїй повазі, мало в кого з них є надсучасне обладнання для виготовлення якісних деталей. Крім того, виготовляючи запчастини, вони зазвичай, не знають умов експлуатації обладнання, технологічних особливостей його використання, температурних режимів, не переймаються умовами харчового допуску. Одне підприємство враховуючи те, що оригінальне ущільнення коштує на порядок дорожче, ніж те, що виготовлене в Україні, вирішило зекономити і кожного місяця робило заміну дешевих ущільнень замість того, щоб один раз встановити оригінальне і на рік забути про цей вузол. У підсумку, під час шостої заміни слюсар чи то болта не дотягнув, чи то різьбу зірвав. Людський фактор. Мастило з редуктора вибігло, зубчата передача заклинила. Мали позаплановий капітальний ремонт. Словом, перш ніж почати ці сміливі експерименти з використанням неоригінальних запчастин, раджу добре зважити всі «за» і «проти», ретельно порахувати ефект від звабливої «економії».
Отже, знов балансувати, знову шукати «золоту середину». Той, кому це вдасться, вийде переможцем у конкурентній боротьбі та доб’ється успіху. Чого і я вам щиро бажаю!
Михайло Вітряк